Коли цивільне населення пристосується до життя в зоні бойових дій, місто розпадеться на дуже локалізовані території. В різних частинах цих географічних територій можуть бути замінування, мінні пастки, різні режими контролю, забруднений ґрунт та інші проблеми. Військовий контроль над цими територіями також може змінюватися, навіть без змін у структурі цивільного населення. Міські групи мають призначити своїх довірених представників, які будуть зустрічатися з військовими представниками українських або російських збройних сил, залежно від того, хто контролює територію, для обговорення питань, що впливають на безпеку цивільного населення. Громада повинна надати цим особам повноваження приймати рішення під час взаємодії з військовими. За допомогою цих та інших засобів можна вижити. Виживання є запорукою опору.