Ми зібралися в момент, коли світ знову хитнувся — і ця хиткість, схоже, стала новою нормою. Таня почала з простого, але дуже влучного спостереження: ми живемо у часи, коли звичні орієнтири щезають швидше, ніж ми встигаємо до них адаптуватися. У когось зникає опора через інформаційний тиск, у когось — через очікування оточення, у когось — через війну, яка перекроїла реальність так, що «мануалу» просто не існує.
Тут і пролунала важлива думка: пробувати, помилятися, помічати, що виходить, ділитися досвідом — це не слабкість, а єдина робоча стратегія в часи невизначеності.
Таня багато говорила про власний шлях — і в центрі всього була цікавість та люди, які здатні не тільки надихати, а й підтримувати. Це та проста істина, яку всі знаємо, але забуваємо: наш шлях — це не про ідеальний план, а про живі орієнтири.
Потім перейшли до того, що нам всім болить: старих установок, які ми вже переросли, але носимо в собі як непотрібний спадок.
«Вибери професію раз і назавжди» — ні, світ рухається, ми рухаємося, і змінюватися природно.
«Відсутність стабільності — небезпечно» — інколи нестабільність просто ставить перед новими дверима.
«У тебе має бути як у інших» — у інших інша історія, інші навички, інша епоха. Порівнювати — безглуздо.
«Ти маєш точно знати, чого хочеш» — шлях проявляється в русі, а не в сидінні на місці.
Таня додала важливий аспект: помилки — не вороги, а двигуни розвитку. Це не романтизація фейлів, а здоровий погляд, підкріплений дослідженнями Керол Двек про «установку на зростання». Поки ми дозволяємо собі експериментувати, ми еволюціонуємо.
Окрема частина розмови була про те, як нас лякають ярлики. Вони наче полегшують пояснення себе світу, але в той самий час обмежують. Сучасність вимагає нових комбінацій — поєднань навичок і сфер, які раніше виглядали непоєднуваними. Саме з цього народжуються несподівані професії, проєкти й ідеї.
Було й про практичне: нетворкінги як тренажер самоідентифікації. Навіть якщо не знайдеш нових друзів, ти краще зрозумієш себе — після десятої презентації власного «хто я» формулювання вже не буде кульгати.
І з'явилась дуже точна дискусія навколо фрази: «менше думай — більше роби». Так, іноді корисно. Але важливо розвивати не хаотичну імпульсивність, а чутливість до тілесних сигналів: захотіла пити — пий; стало холодно — вдягайся; засиділася — рухайся. Уміння чути базові імпульси дивним чином прокачує відчуття внутрішнього напрямку в більш складних рішеннях.
Серед універсальних орієнтирів, які, за словами Таня, не змінюються навіть у турбулентності, виділялись три:
Цікавість. Вона дає енергію, рух, життя.
Щирість і цінності. Вибір речей, у яких ми живі та правдиві.
Внесок. Не лише слідувати трендам, а створювати власне — додавати світові те, чого хочеться бачити більше.
Наприкінці Тетяна поділилась власними практиками: дозволяти собі цікавитися, вчитися й ділитися знаннями, приймати й давати підтримку, розвивати наполегливість, спиратися на сильні сторони, розвивати слабкі та… танцювати, співати й знайомитися — проста й абсолютно робоча формула для живого життя.
Після лекції обговорення продовжилося вже у форматі ділення тижнем, питаннями про вибір, сумніви, маленькі victories і великі зміни.
Було тепло, відверто й живо — саме так, як народжуються справжні зміни.
Посилання на корисне:
ГО «Простір молодіжних перетворень» у Facebook
https://www.facebook.com/share/16cPoTTEpG/
Instagram Тані — відкрита до комунікації та нових запитів:
https://www.instagram.com/tetiiiana?igsh=MXhjcWtkM2t3dGx1bw==
Ця зустріч залишає той самий післясмак, про який і йшлося: трохи ясності, трохи тепла і бажання йти далі — своїм шляхом.